Гоголівська ЗОШ - Досвід роботи
Субота
03.12.2016
22:40
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Архів записів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 36
Друзі сайту
  • Create a free website
  • uCoz Community
  • uCoz Textbook
  • Video Tutorials
  • Official Templates Store
  • Best Websites Examples
  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Гоголівська загальноосвітня школа

     

    Фото


    Ручій Тамара Олексіївна
    Вважаю основою сучасної педагогічної стратегії формування принципово іншого образу школи, її неповторного обличчя. На мою думку, починати зміни слід з уникнення одноманітності в шкільному житті. Необхідно берегти активного учня та підтримувати творчого вчителя.

    Опис діяльності.

    Організація виховної роботи в школі

    МОДЕЛЬ ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ ШКОЛИ. ПРОЕКТ «ШКОЛА ЖИТТЄТВОРЧОСТІ»

    Справжня суть виховної роботи полягає зовсім не у ваших розмовах з дітьми, не в безпосередньому вашому впливові на дитину, а в організації життя дитини.

    А.С.Макаренко

    Розвиток української державності, інтеграція України у європейське співтовариство ставлять перед школою важливі завдання по формуванню самодостатньої, активної, державотворчої, багатої духовно, патріотично налаштованої особистості.

    Майбутнє України – за поколінням, котре сьогодні в шкільних стінах опановує життя, якість якого залежить від рівня сформованості життєвої компетентності. Національна потреба нашого часу – формування творчої, життєво-компетентної особистості. Нова філософія освіти утверджує погляд на особистість як на найвищу цінність суспільства. „Людина – мета, а не засіб“, — ось основна формула гуманізму, і це вимагає нових підходів до формування особистості учня. Головним знаряддям суспільства у вихованні особистості є школа.

    Як організувати виховний процес у школі? Необхідно надати виховному процесові чітко вираженого напрямку, актуалізувати зміст технологій становлення особистості учня як суб’єкта й проектувальника життя, створити проектно-життєвий простір. спрямований на розвиток і саморозвиток компетентної, конкурентоспроможної особистості, яка вміє творчо вирішувати проблеми й прагне змінити своє життя. Школа має захистити й підтримати дитину, виробити в неї життєздатність, озброїти механізмами й технологіями розробки життєвих стратегій і проектів. Саме компетентнісний підхід покликаний подолати прірву між освітою та потребами життя.

    Атмосфера натхненної праці, дух творчості, добра, аура сподвижництва в ім’я дитини – ось той наріжний камінь, на базі якого іде процес становлення й розвитку виховної системи Гоголівської ЗОШ І-ІІІ ступенів у тісному єднанні учнів, вчителів, батьків. Завдання школи в тому, щоб дитина зрозуміла та осмислила своє життя, навчилася самостійно вирішувати як щоденні життєві завдання, так і складні проблеми, тобто стала життєво компетентною, життєстійкою, життєздатною. Школа – це передусім простір життя дитини, тут вона не готується до життя, а живе. І тому педагогічний колектив будує виховний простір так, щоб він сприяв гармонізації відносин між дітьми і вчителями, школю і родиною. Справжня суть виховної роботи полягає в організації життя дитини. Педколектив школи веде пошук шляхів, способів, методів створення оптимальних умов для того, щоб діти якнайкраще реалізували свої можливості, пізнали світ, свою землю, свій рід, виростали духовно багатими, здатними реалізувати себе у цьому непростому світі.

    Виховний процес педколектив будує на принципах гуманізму, що забезпечує вираження людяності у всіх проявах людської поведінки. Він полягає у визнанні цінності учня як особистості, його прав на свободу, щастя, соціальний захист, у створенні умов для прояву його здібностей, потреб, інтересів, стимулюванні сил до саморозвитку і самовиховання.

    У людини все має бути досконалим: і душа. і вчинки, і думки… А якщо до гарної душі і чистих помислів додати зусиль та завзяття, щирої любові і винахідливості, натхнення й ентузіазму, то задумана людиною добра справа обов’язково увінчається успіхом. Для мене, заступника директора з виховної роботи, все це стало нормою життя. Ще на початку своєї діяльності на цій посаді я поставила собі за мету виробити систему виховної роботи у школі, спрямованої на виховання гармонійно розвинутої і творчо-активної особистості, інтегрованої в сучасний соціум, яка б мала певну результативність. І сьогодні я переконана у тому, що системний підхід до будь-якої діяльності – це необхідна умова її ефективності, особливо, якщо маємо таку складну динамічну систему, як школа. Для того, щоб системно управляти педагогічним процесом, визначила його всі взаємопов’язані складові. Вважаю сама і навчаю колег тому, що успіх розв’язання  будь-яких накреслених завдань багато в чому залежить від того, наскільки правильно, повно, детально спланую цю роботу. При вдалому плануванні завжди забезпечується позитивний результат.

    Активно і аргументовано відстоюю власну позицію, постійно перебуваю у творчих пошуках. Орієнтую виховну роботу у школі на оновлення цілей і завдань, спонукаю педагогічний колектив до нововведень. Адже саме від заступника залежить стратегія розвитку виховної роботи в школі, напрямки діяльності, створення умов для заохочення педколективу до інновацій.

    На любові до учнів, пробудженні та розвитку творчих здібностей будується уся виховна робота у нашій Гоголівській ЗОШ, тому ми і працюємо над створенням школи життєтворчості. Виховна система школи спрямована на формування особистості, готової до співпраці. цінної для суспільства, високоінтелектуальної, свідомої, з громадянською позицією, готової до конкурентного вибору свого місця в житті. Виховна система охоплює всі сфери шкільного життя, весь навчально-виховний процес, де в центрі уваги стоїть особистість учня з її інтелектуальним, фізичним та творчим потенціалом.

    Пріоритетним у виховній роботі є забезпечення всебічного і гармонійного розвитку особистості, самовиховання й самореалізації, прагнення у своїй діяльності керуватися загальнолюдськими цінностями, глибоко розуміти традиції свого народу. 

    Особистість – це „стійка система меж, стосунків, установок і мотивів, що характеризують людину як члена суспільства“ (В.І.Смирнов). Людиною народжуються, особистістю стають самі, завдяки своїй працьовитості й особистим зусиллям. Тому ми повинні виховувати людину, тобто створювати умови для розквіту її індивідуальності, здійснення закладених у ній природою обдарованості та здібностей. А стати особистістю, тобто обрати для себе світогляд, ідеали – справа самої людини: розвиненої, здорової, поінформованої, вмілої.

    Виходячи з цього, колектив школи ставить перед собою таку мету виховної роботи:

    • формування та розвиток громадянських та соціальних рис особистості громадянина України;
    • виховання в учнів відповідального ставлення до власного здоров’я;
    • створення умов для творчого, інтелектуального, духовного розвитку особистості у вільний від навчання час, запровадження інноваційних форм позаурочної діяльності учнів, прилучення їх до особистісно значущих національних, загальнолюдських, соціально-культурних цінностей; забезпечення розвитку індивідуальних здібностей і талантів учнівської молоді, умов для її самореалізації.

    Основними принципами організації виховного простору школи є такі:

    • для педагога особистість учня – головна цінність;
    • максимальна свобода учня у виборі форми та міри власної участі у виховному просторі;
    • створення можливостей щодо розвитку та здійснення життєтворчості учня;
    • заохочення учня до визначення власних цілей та завдань;
    • врахування особистісних якостей учня: його досвіду, рівня знань, здібностей, стилю життя;
    • орієнтація на самостійну активну участь учня у виховному просторі;
    • визнання права учня на власну оцінку своєї і чужої діяльності;
    • обов’язковий самоаналіз та самооцінка учнем результатів власної участі у виховному просторі.

    Наші дії

    • Інтерактивне виховання – шлях до формування творчої особистості.
    • Накопичувати досвід щодо оновлення змісту виховання.
    • Генерувати нові ідеї.

    Наші принципи

    • творчість;
    • демократизм;
    • гуманізація;
    • єдність індивідуалізації та диференціації у навчально-виховному процесі.

    Наша ініціатива

    Кожному навчальному закладу своє ім’я, свою неповторність, власну концепцію розвитку.

    Планування виховної роботи Завантажити

    Інноваційна діяльність (проектні технології) Завантажити

    Програми виховної роботи для учнів Завантажити

    Методична робота Завантажити

    Забезпечення умов діяльності учнівського самоврядування Завантажити

    Робота шкільних музеїв Завантажити

    Організація превентивного виховання Завантажити

    Робота з батьками Завантажити

    Здійснення внутрішкільного контролю за організацією виховної роботи Завантажити

    Аналіз результатів діяльності Завантажити

    Модель випускника школи Завантажити

    Фото


    Мельченко Ірина Яківна

    Про Ірину Яківну, класного керівника 9 класу Гоголівської ЗОШ І-ІІІ ступенів що на Полтавщині, можна беззастережно сказати, що це педагог за покликом душі і серця. Творча, цілеспрямована, високо ерудована, багата художньою уявою, вмінням образно мислити, закохана у свою справу. Все життя вона присвятила роботі з дітьми, вдосконалюючи педагогічну майстерність. Її мудрі настанови виховали чимало випускників. Ключ до серця кожного учня Ірина Яківна підбирає індивідуально. Успішність її діяльності забезпечують саме особистісно орієнтовані технології, що слугують основним орієнтиром у її педагогічній практиці.

    Анотація досвіду роботи

    Тема досвіду. Культура поведінки, повага до себе і до людей – перша достойність громадянина (вивчений адміністрацією школи в 2012 році, схвалений педагогічною радою, використовується в роботі класними керівниками).

    Тема самоосвіти. Моральний розвиток особистості дитини на сучасному етапі.

    Мета. Набуття молодим поколінням морального досвіду; успадкування духовних надбань українців.

    Провідна ідея. Культура і розум людину формують, то ж будьмо культурними й життя нас врятує.

    Педагогічне кредо: "Від вихованості розуму до вихованості душі".

    Працює над проблемою: «Створення виховного середовища, що сприяє формуванню соціальної та моральної компетентності школярів».

    Рівень активності. На етапі розбудови нашої держави, коли не тільки скрутно матеріально, а й знецінюється поняття моральних чеснот, у певної частини соціуму  поглиблюється криза людського духу, частішають прояви споживацької психології, ринкового прагматизму, особливого значення набуває проблема формування гармонійної, духовно зрілої, морально грамотної особистості.

    Практична значимість. У виховній роботі з учнями акцентується увага на проблемі моральності, менталітету українського народу, усвідомленні та розумінні своєї істинної, духовної природи, свого призначення у світі в умовах радикальних, соціально-економічних змін. Це сприяє становленню духовної та моральної особистості школяра, вибору ним власного місця в житті, формуванню вмінь та навичок використовувати досягнення людства для пізнання життя, самого себе, природи...

    Отже, формування духовно зрілої, творчої особистості, яка будуватиме своє життя на національних моральних цінностях , цінностях гуманістичної ідеології, громадянської відповідальності та найкращих зразках української культури, - такі завдання ставить перед собою класний керівник 9 класу Мельченко Ірина Яківна.

    Шляхи розв’язання цих завдань знаходить:

    • у творчій спадщині Г.С.Сковороди («пізнай самого себе»);
    • у творах відомого українського педагога В.Сухомлинського;
    • у роботах знаменитих педагогів – А.Макаренка, Ш.Амонашвілі, Є.Ільїна;
    • у нормативно-правових документах, які стосуються морального виховання: Закон України «Про освіту», Закон України «Про загальну середню освіту», Указ Президента України «Про національну доктрину розвитку освіти»(2002), Указ Президента України «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя»(2002), Національна програма виховання дітей та учнівської молоді, Програма «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 кл. загальноосвітніх навчальних закладів України»;
    • у творах Білецької І. («Вирішення моральних завдань як метод виховання цінності іншої людини»), Бутової О.( «Моральне буття людини важливіше від буття матеріального»), Відмиш Л.І. («Моральне виховання в загальноосвітньому навчальному закладі»), Гамрецького І. («Соціокультурна ситуація і моральний розвиток особистості»), Малихіної Т. («Моральне становлення особистості підлітка на сучасному етапі»), Шемшуріної А.І. («Моральне виховання школярів», «Морально-етичне виховання школярів» та «Психологічне забезпечення морального виховання») тощо.

    Ще Василь Сухомлинський стверджував, що саме від педагога залежить, чим стане серце дитини – «ніжною квіткою чи засушеною корою», і наголошував, що робота класного керівника – це творчість, а не буденне заштовхування знань про культуру поведінки та моральні цінності у голови дітей. Тому всю свою виховну роботу Ірина Яківна будує, враховуючи темперамент, тип дитини, намагається поважати її особистість, сприяти розвитку її духовності та творчості.

    Для вирішення цих питань були поставленні такі завдання: 

    * допомогти учням набути знань про морально-етичні норми, принципи та правила суспільної поведінки;

    виховувати морально-етичні почуття до оточуючих;

    формувати моральні ідеали, переконання та стійкі навички;

    * створити комфортні умови для розвитку і реалізації моральних можливостей школярів;

    * вивчити індивідуальні особливості та потреби учнів і відповідно планувати роботу з ними. Мова йде про проведення соціометричних досліджень, психокорекції, тестування, анкетування, діагностування, особливо – «важких», гіперактивних та обдарованих дітей. Ні для кого не секрет, щоб виховати гарний колектив, потрібно дуже ретельно попрацювати класному керівнику з самого початку: обробити анкети для первинного знайомства, побачити проблеми, визначити потенціал учня та колективу, окреслити завдання на майбутнє.

    У програмі «Основні орієнтири виховання в загальноосвітніх навчальних закладах» зазначається, що «...стан духовної культури та моралі суспільства як у світі, так і в Україні викликає занепокоєння. Корозія усталених духовних цінностей є наслідком прагматизації життя, пропаганди насилля, нехтування правових, моральних, соціальних норм і за своїм масштабом становить глобальну соціальну проблему...

    Духовні чесноти українського народу втрачають свою дієвість. Упродовж останнього десятиріччя зруйновано традиційні для українців цінності, які гармонізують відносини людини з суспільством. Для досягнення матеріального життєвого успіху як головної мети пропагуються аморальні засоби. Це спричиняє загальну кризу моральності». Отже, сучасне українське суспільство переживає моральну кризу, яка особливо небезпечна своїми наслідками для молоді.

    Ірина Яківна переконана, що значна відповідальність за виховання дітей покладається саме на педагогів. Так, науковці стверджують: «Усе, що здійснюється в процесі виховної роботи: формування поглядів, переконань, ідеалів, світогляду, інтересів, захоплень, як у фокусі, сходиться в особистості вчителя – наріжному камені виховання».

    Але чи здатен класний керівник створити нормальні умови для морального виховання сучасних школярів? Якщо це про Ірину Яківну? Так.

    У людини все має бути досконалим: і душа, і вчинки, і думки… А якщо до гарної душі і чистих помислів додати зусиль та завзяття, щирої любові і винахідливості,, то задумана людиною добра справа обов’язково увінчається успіхом. Для Ірини Яківни все це стало нормою життя. З метою вироблення системи виховної роботи вона розробила програму «Від ідеї – до успіху». В усьому має бути послідовність, науковість та системність. І сьогодні вона переконана у тому, що системний підхід до будь-якої діяльності – це необхідна умова її ефективності. «Найкращі, витрачені мною хвилини ті, які я вкладаю у дітей, шукаючи натхнення у кожному дні», - говорить Ірина Яківна.

    В культурі поведінки поєднує такі напрямки виховання: культура спілкування, культура зовнішності, побутова культура, культура мовлення.

    Проводячи перші виховні години та бесіди у 5-му класі, Ірина Яківна пропонувала учням оцінити себе, а отже, пережити радість за свій конкретний вчинок, за проявлені справедливість, чуйність, доброту, порядність та уважність; намагалась знайти індивідуальний підхід до кожної дитини, використовуючи метод диференціації. Говорить, що було важко, адже в класі, в одному колективі навчалися діти з різними характерами, уподобаннями, бажаннями, здібностями, можливостями. Але всі вони з дитинства обдаровані: хтось – чудовий художник, хтось – чарівний музикант, хтось – юний поет, хтось – наполегливий спортсмен. Для кожного з них Ірина Яківна шукає справу до душі. Її вихованці займають призові місця і під час проведення різноманітних шкільних та районних конкурсів: «Козацькі забави»  – 1-е місце, «Чарівна україночка» – 3-є місце, «Містер школи – 2012» – 1-е місце,  «Останній герой» – 1-е місце;  «Зимова красуня – 2011» – 1-е місце тощо.

    При цьому важливою є взаємодія виховних впливів родини і школи. Тому Ірина Яківна намагається постійно підтримувати тісний зв’язок із батьками, відвідувати сім’ї своїх учнів, спостерігати за умовами життя, стосунками в сім’ях своїх вихованців, залучати батьків та бабусь до шкільного життя школярів.

    Велику допомогу в оформленні кабінету, виготовленні наочності для виступів на позакласних заходах надають їй батьки. Саме з їхньої ініціативи фото-графуються всі свята, знімаються деякі відкриті уроки та виховні заходи. Разом із батьками та меншими братиками і сестричками діти готуються до проведення спортивних („Я – зможу!”, „Снайпером будь!”), фольклорних («Козацькі забави», «Андріївські вечорниці»), родинних свят («Все починається з любові», «Тільки родина, як зірка єдина...», «Не гасне вогнище родинне»), літературно-музичних композицій («Народ пам’ятає, народ славить»), шкільних презентацій («Мій клас - моя родина», «Сімейна символіка»), конкурсів («Чарівна україночка», «Останній герой», «Містер школи – 2012», «Зимова красуня – 2011»).

    Без участі батьків не проходить і жодна мистецька акція («Портрет моєї родини», «Податки очима дітей», «Толерантність – основа моральності» , «Новорічне диво», «Гендерна рівність», «Великодні дзвони» тощо).

    А вже якщо на екскурсію кудись їдуть (Київ, Кам’янець-Подільський, Львів, Запоріжжя) чи на лижах йдуть, то обов’язково кількох мам, татусів запрошують, щоб і вони про дитинство своє згадали.

    Творча співпраця батьків, учнів, педагога продовжується і під час підготовки та при проведенні батьківських зборів, перед якими проводиться діагностування учнів, тематичне малювання («Підліткове колесо», «Моя родина», «Мої жахи та сни»,), анкетування («Загальні відомості про учня», «Моральні якості школяра», «Чим для тебе є школа?», «Кишенькові гроші»), тестування («Геометричний тест», «Чи вмієш ти слухати?», «Чи схильний ти до наркотиків?», «Який у тебе стиль спілкування?», «Чи приємно з тобою спілкуватися?», «Який ти є?», «Чи справжній ти друг?», «Про що говорить твій одяг?..»).

    Готуються анкети та тести і для батьків («Психологічний тест», «Тест для батьків», «Чи хороші ви психологи?», «Як у вас із почуттям гумору?», «Чи є у вас аристократичні схильності?», «А як у вас із нервами?», «Що споживаєте, те й маєте?»).

    Ось теми кількох батьківських зборів: «Вплив снів і жахів на свідомість дитини», «На совісті у вас – дитина», «Рецепти виховання» для дорослих», «Дещо про «батьківську» любов», «Азбука родинного виховання», «Батьківська влада і дитячі стреси», «Школа – це не ваш особистий дім», «Морально-психологічний клімат сім’ї, його вплив на формування особистості», «Психологічне насилля й агресивна поведінка дитини», «Про вплив на дітей молодіжних субкультур», «Не будіть лихо!..».

    Ірині Яківні, як класному керівнику, дуже пощастило з батьками та учнями. Вони і модні, і креативні, і непосидючі, і занадто активні, і обдаровані, і гонористі, і... Різні! Але з ними цікаво. Вони чогось хочуть від життя, рук не опускають. Тільки й встигай за ними.

    «Серце віддаю дітям», – колись написав В.Сухомлинський. Маючи за плечима 28 років педагогічного стажу, Ірина Яківна осягнула глибину цієї фрази. Адже це вона, класний керівник, щороку, щогодини, щохвилини вирішує проблеми дітей. Це вона думає, як би не поранити душу дитини. Це вона вчить батьків своїх учнів, як слід розв’язувати сімейні конфлікти. Адже хто, як не вона, класний керівник, має любити, плекати і оберігати кожну дитину?!

    Ірина Яківна любить дітей. Любить, незважаючи ні на їхні вчинки, ні на наше невдоволення ними. Не засуджує класний керівник, а намагається зрозуміти, чому вони чинять саме так, що лежить в основі їхніх учинків. За допомогою морального виховання (різних форм і методів) навчає оцінювати свої вчинки і при цьому не квапиться з висновками, не виступає в ролі судді, а є старшим другом. Чи легко це? Звичайно, ні.

    Ірина Яківна намагається налагодити діалог між педагогом і дитиною, допомагає підлітку розкритися. Використовує два головних правила:

    • не перебиває, дає можливість розповісти про «гріхи»;
    • не критикує одразу.

    Недарма в Біблії сказано: «Не суди, та не судимий будеш». Звичайно, обов’язково висловлює своє ставлення до певних учнівських пустощів, але засуджує вчинки, а не дитину.

    Переконана, що лише терпіння, мудрість і любов до школярів допоможе у спілкуванні і мирному співіснуванні з ними. Лише справжні моральні цінності врятують у майбутньому дітей, допоможуть їм «вижити» у суспільстві. 

    Ірина Яківна володіє мистецтвом індивідуальних бесід з дитиною, вміє вислухати її, підтримати в ній вогник самоповаги. Створила доброзичливий учнівський колектив, в якому кожна дитина пам’ятає, що поруч з нею людина, з інтересами якої треба рахуватися.

    «Золоті правила» класного керівника Ірини Яківни Мельченко:

    • Вчитель повинен викликати любов і повагу дітей до себе. А це можливо, коли він сам любить, поважає та піклується про кожну дитину, й у стосунках з нею чесний і відвертий.
    • У вчителя не має бути «любимчиків», тоді дитина прислухатиметься до порад такого вчителя, виконуватиме його прохання, ділитиметься з ним найсокровеннішим.
    • Учитель має бути веселим, жартами підтримувати і заохочувати позитивне. Це наближає його до дітей і зберігає його серце та нерви у порядку.
    • Вчитель повинен правильно використовувати свій час, щоб поповнювати запас енергії завдяки природі, мистецтву.
    • Вчителю слід завжди бути доброзичливим. Немає в дитині нічого такого, що вимагало б жорстокості. Зло перемагають добром, любов’ю.
    • Вчитель повинен бажати дитині лише добра, виховувати в неї добро своїми власними вчинками, і вона відповість тим самим.
    • Учителю варто читати більше наукової літератури. З такою людиною дітям завжди цікаво. Завдання вчителя, як особистості: «знайти себе в собі», підкорити себе собі, оволодіти собою і допомогти дітям зробити те саме.

    Класний керівник – стрижень виховного процесу. Це нитка, яка зв’язує в одне ціле дитину, вчителя-предметника, батьків, громадськість. Класний керівник – універсальна особистість. Це і вихователь, і психолог, і соціальний педагог, і педагог-організатор. Класний керівник повинен мати мудрість учителя, відповідальність старшого товариша, доброту матері, строгість батька. Адже для учня в школі немає ближчої людини, ніж класний керівник. Кому ж ще можна розповісти про негаразди з предмета, про сварку з товаришем чи про щасливу подію в сім'ї?

    Від класного керівника залежить ступінь сформованості дитячого колективу. Вміння згуртувати навколо себе дітей — великий дар і велика робота. Вміння захопити, повести, відкрити світ — неоціненний скарб справжнього педагога. Захоплення вчителя стає захопленням учнів. І хочемо ми того чи ні, але, оскільки діти зовні схожі на своїх батьків, риси характеру класного керівника переходять у характер вихованців. Щоб вести дітей за собою, необхідно самому рухатися, не зупиняючись. Саме таким класним керівником і є Мельченко Ірина Яківна.

    У кожної людини є будинок – не просто житло з дахом над головою, а місце, де його люблять і чекають, розуміють і приймають таким, який він є. Одного чудового сонячного вересневого ранку Ірина Яківна з учнями почала створювати свій будинок, в якому разом дуже добре. Це її клас. Він складається з будівельного матеріалу з особливими властивостями: доброти, гумору, взаємодопомоги, мудрості і захоплень. Про її клас можна сказати словами мера класу Рогози Богдана: «Ми – це наш клас, в якому 22 учні. Кожен з нас – це унікальна, неповторна особа, одна єдина у своєму роді. Тому ми намагаємося дбайливо, з любов’ю і пошаною відноситися до себе і до оточуючих, приймати себе і інших такими, якими які ми є, тобто відноситися до себе і інших з терпінням і повагою. Такими нас виховує Ірина Яківна».

    Ірина Яківна говорить: «Я щаслива, що бачу результати свої праці, свого пошуку. Мені радісно від усвідомлення того, що я скучаю за моїми дев’ятикласниками, коли довго не бачу їх. Радію від того, що розумію, школа – сенс мого життя. Тож знову до них, до моїх молодших друзів».

    План виховної роботи Завантажити

    Опис досвідуЗавантажити

    Проекти Завантажити

    Виховні заходи Завантажити 1 Завантажити

    Від ідеї до успіху Завантажити 2

    Семінар для батьків Завантажити 2

    Гриценко Євгенія Михайлівна

    Досвід роботи класного керівника перейти⇒...